Василь Тырпак-Мысцівский (вершы)

ЛЕМКО

Выріс я на Лемковині,
Мам я очы, як лен, сині
I лемківску душу щыру,
Прагну сонця, волі, миру.

Лемком мати мя назвала,
Жебым твердым быв, як скала.
Терпів бурі, бив ся з лихом,
Лем постійні квитнув втіхом.

Не зречу ся роду мого,
Вчу ся свого і чужого.
І за рідный край, за мову
Зложу в борбі я голову...



ВЕЧЕР

Змученый вечер
Люг на Кычеру,
Закурив файку, задримав...
А з файкы іскры
Злетіли в небо
І заблищали зьвіздами.


РІДНА ЗЕМЛЯ

Горы высокы,
Шумны потокы,
Нивы квітучы, гаі,
Земле вітцівска.
Земле лемківска,
Цілу борозды твоі.

Чом то — не знаю,
В далекім краю
Часто ты сниш ся мені
Білу калину,
Милу хыжыну
Виджу в рожевому сні.

Дай же мі, доле,
На рідне поле
Птахом злетіти в маю.
Серцьом огріти
I осьпівати
Землю лемківску мою...




[BACK]