Галя Республіканского будинку актора в Києві была переповнена бажаючыма потрапити на сьпільный концерт вокального ансамблю «Карпаты» і самодіяльного ансамблю «Усьмішка». Першый прибыв до Києва з Америкы, другий — з украінского міста Івано-Франківска. Ту, на столичній сцені, тоты чудовы колєктивы, котры підтримуют меджесобом дружны звязкы, надали слухачом прекрасну можлывіст познайомытися з самобытным мыстецтвом лемківской пісні, а тыж послухати гнесьні украінскы, амерыканьскы мельодіі і ритмы.

По каждім номері кияны вручали букеты квітів, нагороджували сьпіваків за іх майстерне выконаня горячыма оплесками. Особливо взрушуючо прозвучала пісня на слово і музику канадця родом з Лемковины Івана Гоча «У горах Карпатах там, де я родывся» з ностальгічныма рядками про дорогый серцю край:

Любов до карпатского краю, традыціі пісенной творчости лемків ожывали з каждым новим выходом на сцену выконавців. Задушевни, емоцыйны, на высоком професійном рівні прозучали «Наша Анничка», «Ой, Яничку, оженся», «Як я и шов з Дебрецина».

Богатобарвністю, творчом фантазійом захопило присутніх в залі выконаня амерыканьскых жартівливых пісень «Індик на соломі», «Шукун» і особливы — попуры антывоенных пісень.

Ансамбль «Карпаты» поразпершый выступав в Києві.

«То для нас радісна і хвилююча подія, — повіла його художній кєрівний Жанет Фучыла. — Нам барз дороге і тото высоке вызнаня, котре отрымала лемківска пісня в столиці Украіни, і тота прихільніст, доброжычлывіст, теплота, з якыма нас ту стрічалы».

Наступного дня госьті поіхали до міста Канева Черкаской области. Ту в 1861 році было поховано великого украінского поета, всесвітньо знаного Тараса Шевченка. Його могыла знаходится на Тарасовій (Чернечій) горі. З того місця одкрыватся величный краєвид на могутній Дніпро.

Учасники ансамбля «Карпаты» поклали квіти до могыли Кобзаря і выконали «Думы моі, думы моі...»

В музеі екскурсовод повіла о нелегком, подвижницком жытю і творчости поета, о том, как гнескы щануют його геніальну спадщыну.

Зашла бесіда і про любов і шану до слова Тараса Шевченка на Лемковині. За його пєсами ту ставилыся выставы, лемківскы русины устроювали вечєри; на котрых обовязково звучали пісні на слова поета. До творчости геніального співця долі народной звертався талановитый поет, лемко за походжыньом Богдан-Ігор Антонин (1909—1937).

На святі «Співають Карпати» в музеї просто неба у Києві

Скоро перешов час. Перед відіздом до Криму госьті одвіділи в Києві Володимирскый собор, в яком ишва служба. Одвіділи Киіво-Печерскый історико-культурный заповідник, котрый розкинувся на мальовничых пагорбах правого берега Дніпра. Його заснували монахи в 1051 році.

Цікавом была подорож на околицы Києва до єдного з найбільшых європейских скансенів — Музею народной архітектуры і побыту Украіни. На пляцу понад 150 гектарів одтворено особливости розмаітых етнографічных регіонів республікы. В амернканьскых лемків найбівший інтерес выкликала експозыція музею «Карпаты», в котрій представлены будівлі з Гуцульщыны, Бойківщыны, Лемківщыны, Закарпатя і іньчых місцевости Украінскых Карпат.

Того самого дня на територіі скансена проходиво мистецке сьвято «Сьпівают Карпаты». Гуцульскы фолькльорно-етнографічны колєктивы з Путальского району Чернівецкой области (Буковина) демонстрували чудовы зразкы народной хореографіі. Сподобалися глядачам інсценізаціі гуцульского весіля і сьвята выходу чабанів на полонину. Бажаючы могли покоштувати карпатскых страв — гуслинку і кулешу. Іх приготуваво подружя Валерія і Євдокіі Линників. Валерій працує майстром звязку на лісокомбінаті в районном центрі Путила.

З Києва ансамбль «Карпаты» одбыв на короткочасный одпочынок до Ялты (Чорноморске взбережя Криму), а одтамыль — до Москвы, дале — до США.

...Зоставо в памяти дуже гардых спогадів про гвидженя, почуте на вітцівщыні предків. Такы подорожы на Украіну, обмін культурнымы програмами спрыяют не лем духовному взаємопізнаню і розуміню рідной історіі і культуры, але і одкрывают новы можливости в сфері взаєморозуміня медже американскым і радянскымы народами, в благородній борбі за мир на планеті.