Жые Нарід Наш, Жые...

Неповторным быв выступ на Русаля-86 дорогого нам всім госьтя з Лемковины Федора Гоча, якый як раз в тоти літні місяці перебывав в Канаді і США. Позбераный в лемківску стародавну ношу, Федор Гоч забесідував до нас вшыткых так, як бесідували давно наши отцове і дідове. Оповідав наш гісьть про край, в котром ся народив, где жые, трудится і бажат гмерти. Розповів він о том, як жыют наши кровны браты в Польщы, за што ся борют, чого бажают. 

В русальском выступі Федора Гоча одчулася краса рідного края. Перед нами стояв лемко, якого оздобляли сердак, холошні, чуганя, гуня, керпці і гардый капелюшок, кусьцьок зсунутый на праве ухо...

Смотрячы на веселу твар Федора Гоча, часами здавалося, же смотриме то на сьпівака, то на декламатора, то на народного учителя. Говорив він не лем по старый край. Поділив своіма думками штодо етничного существованя лемків в Америці. Барз мудро обяснив значыня організаціі Лемко Союз, газеты «Карпатска Русь» і затрыманя Лемко парка для грядущых поколінь. Слухаючы його мудры слова, здавалося, же не в Лемко парку сьвяткуеме тогорочны Русаля, а деси на Лемковині. Може там на поляні, близко Ганчовы, где одбылася славна Ватра, где природа пахне жывичным ароматом, где, як і в давны часы, можна почуты веселе і дзвонке куканя карпатской зозулі.

Свойом присутносьтьом і цікавым выступом Федор Гоч не лем оздобив наше сьвяткуваня Русаль 86, но і збогатив його.


—— ◀ ︎▶ ◀ ︎▶ ◀ ︎▶ ︎——



[BACK]