З Мойой Молодости
В Гамериці родила ся,
В краю выхована.
Серце прагне, розум тягне
До гірского села.

Хыжа была при дорозі
Звали «до Ріпского»,
Сьціны з глины, дах із кычкы
Так, як у каждого.

Лем до школы не ходила-м,
Бо не было коли.
Треба было пастушыти
І гарувати в поли.

Вліті в поли, взимі вдома
Жыто чілкувати,
Праця тяжка, я маленька
Ручкы, ой, горіли.

По вечери я за книжку
Дашто прочытати,
Увиділи няньо, мама
Почали кричати.

Не до книжкы, дівко моя,
Куділю за пояс,
Треба нам полотна дуже
Шыти курткы для вас.

На вечірках ой весело,
Пряли і сьпівали,
А парібці на миснику
Капуна чесали.

Пече ся, ой пече капун,
Аж з радости скаче,
А паробок на кобыці
Дівку к собі кличе.

Дівка иде І не иде,
Парібка цілує,
А паробок такый радый,
Аж ся облизуе.

Были то весели часы
Товды в молодости.
Лукы, лісы, річкы рвучы
Присниются вночы.

Благослови всіх нас, Боже,
Все на каждім кроці,
Храни весь світ і наш нарід
Од воін і пакости.

Третя стуче і боженькат,
А ніс в жмени носит,
Бо червена таяк бурак,
Дакой рады просит.

Смотрю на ню і міркую,
Як ій ту помочы,
Ніс направду, таяк труба,
Лем ся сьвітят очы.




Пішли домів моі сестры,
Під чудным гонором,
Бо так себе сприберали,
Фармерскым прибором.

Така праця самый клопіт,
Не было тут пользы,
Але сьміху і гумору
Было ту всім досит.





[BACK]