Істория знає немало подій, што были ареном борбы медже сылами демократи і реакціі. До ных належыт и Ялтинска конференция керівників держав антигитлерівской коаліціі, котра стала кульмінацийом політычного, економічного і войскового співробітництва СРСР, США і Великобританіі в борбі проти краін фашыстского блоку. На стрічках «великой тройкы» была засвідчена можливіст і ефективніст погодженых дій держав з ріжным суспільно-політычным укладом, закладена політычна основа послівоєнного міжнародно-правого устрою в світі.

Єднак гнеска, през понад 40 років, имперіалістычны кола не одказуются од спроб «перегляду» рішень, прынятых в Ялті.

Чогосы правдыви подіі не такой юж і далекой історіі тлумачат ся зараз інакше.

Конференция одбыла ся 4—11 лютого 1945 р. в часі побідоносного наступления Червеной Арміі в Європі. Ціль другои (послі Тегерану) стрічы Й. Сталіна, Ф. Рузвельта і У. Черчілля было не лем скоординувати войсковы пляны союзників для забеспечення остаточного розгрому фашыстской Німеччыны, але і прийняти важлывы рішеня з політычных пытань, котры послужыли базом повоєнного мырного існування. Ведуча роль СРСР в антигитлерівскій коаліциі забезпечыла прогресывный, демократычный характер Ялтинскых угод, котры реально одображувалы тоты величезны зміны на європейскім контыненті, што стали ся послі розгрому фашызма, захыщали будуще світу од новой війны.

В Ялті керівникы держав антигилерівской коаліциі вызначыли умови беззастережной капітуляциі Німеччыны, рішыли скликати конференцією Об’єднаных Наций по створенню міжнародной організаціі безпекы, а також приняти «Декларацію о визволеной Європі» і спеціяльны постановы о будущый устрій Польщы і Югославиі, досяглы згоди, што передбачала вступ СРСР у войну против мілітаристской Японіі. Стріча в Кримі, як вызначало ся в документах конференциі, подтвердила, што «лем пры триваючім і зростаючім співробітництві і взаєморозуміню медже нашыма трьома краінами і медже вшыткыма миролюбивыми народами може быти реалізоване найвище устремліня людий — міцный і довготрывалый мир...».

Історичны резолюціі Кримской конференциі безпосередно стосували ся і проблем, повязаных з будучным украінского народа. На стрічы «великой тройкы» было, зокрема, рішено пытаня про участ Украіны в Организаціі Об’єднаных Наций.

Незважаючы на спробы західных держав перешкодити або одтягнути вырішення участи Украінской РСР и Білоруской РСР в установчій конференціі Организаціі Об’єднаных Наций, радянска дипломатия домогла ся прийнятя пропозицій о визнаню іх повноправныма краінами-засновниками міжнародной організаціі безпеки.

Того рішыня засвідчыло, же головны західны державы розуміют справжну ціну велыкого внеску украінского і білоруского народів в борбу проти фашизму. В Ялті, зрештом, быв покладеный край довгому невызнаню Англієв і США воззєднання західно-украінскых земель з Радянском Украіном. «Велика тройка» приняла радянску пропозицію штодо східной границі Польщы, такым чыном юридично вызнала історичный факт поверненя украінскых земель в прадавны етнографічны границі Украіны.

На міжнародну арену першый раз вышла Украінска Радянска Соціалістична Республіка — суверенна держава вільного украінского народу, рівна серед рівных республік Союзу РСР.

Гнеска агресивны кола Заходу, мілітаристы, реваншисты і украінскы буржуазны націоналісты прібуют закреслыти тот, чи не найголовнішый урок другой світовой війны. Ухвала конференциі в Ялті — приклад реалізму і конструктивного підходу до розвязаня найскладнішых проблем сучасности, хоц певни вплывовы имперіалістычны сылы воліли би на свій кшталт перекроіти єі важливы політычны досягненя. Під гаслом «ревізиі» Ялти фальсифікуют ся соціально-політычны зміны, што одбылы ся послі війны в Європі і в цілім світі, послі розгрому фашизма. Зухвалым випадом ворогів миру было недавне внесіня до конгреса США законопроекту о «перегляді» або і «одмові» од рішень Ялтинской конференциі.

Ідеологічны провокациі направлены на перекручення ялтынскых рішень, фальшуваня тогочасных і сегоднешных задач зовнішной політыкы СРСР. Реакцыйны історикы не лем ігноруют реальну обстановку, яка зложыла ся в результаті війни і повоєнного розвитку, але і прібуют применшыти внесок радянскых народів у розгром нацистской Німеччыны, закликают до «реваншу» і переміны границ в Європі. В той брудной роботі ім помагают украінскы буржуазны націоналістів, хоц вшыткы знают, же якраз оны выступалы в ганебній ролі прислужныків фашыстам, якы поневолювали украінскый народ.

У нинішной барз крытичной міжнародной ситуациі Радянский Союз заклыкат західных політыків до тверезости, жебы ся рахували з історичныма і політычнима реальностями і результатами другоі світовоі війны. Ялтинска, а потім Потсдамска конференциі зрештом, заложылы важливый фундамент будовы мирного повоєнного житя, в якому жиєме і по ден нынішный. Руйнувати тот фундамент — означат фактычно прокладати дорогу до новой, найстрашнішой війны в істориі людскости.