Вершы Петра Мурянкы

ТАК ДАВНО ЄМ НЕ ПИСАВ

Так давно-м ся не причащав
водицьом з твого джерельця
простором твоім не дыхав
букы молитов не шептали
ялиці канон не співали
не грішыв камін моім гріхом

Так давно єм не писав
хмарам осени з Каттегату
од егыпетскых пташків
од сумерийскых значків
душу лемківску тяжше чытати

Так давно єм не писав
уж ярі час і літа тепло
уж ярі час і літа тело
на полуднє зышло
за птахами втекло.

Так давно-м ся не сповідав
з головом під чугом
пред тобом народе
набырміла тугом душа як боден
ходбы як слухав
не помістити в єдно ухо



ДВОЮРІДНЫ

По шыбі слеза тече
осени перша
зелений іщы світ
літо от-от
лем што
Капинка смутку
і перша осени
по шыбі тече
слеза

По лици капля воды тече
солена
затуманены очы
но шыбі
за тамтом
Бездоння смутку
і перша солена
по лици тече
воды капля



КОЛБОРЫ

Стыне над Вірхньом синій ден
зелена соснова тін
крылами астряба
на душу падат

Выросли росы з плаканя
борозды сухы почорніли
та думка як смуток завсе біла
ятрит ся і кланят

Зыйду уж дохыж
при вечері
глядав буду в очах краденых дни стежкы
як завсе не найду
як завсе і нигда
не воскресну



ПРЕОБРАЖЕНІЄ

До пеленкы гмлистой молодости
тулю главу
ламлют мама голузку з яличкы
ангельского гласу слухам
С нами Бог

Мрій червене квітя зарджавіє
джерельця жадно жданий черкіт
журбом жугре
С нами Біль



МОЛИТВА

Розвийте ся бучкы
вам не вшытко єдно
зеленым жытьом зашумте
Мі
І за мя



[BACK]