«То Есть Старійшый Град в Землі во Всій-Киев»

так было сказано о стольном граді Давньой Руси єдным з учасників міжкнязівскых усобиць Східноі Європи кінця ХІ столітя. Мыслимо, же слова тоты повів знаменытый Володимир Мономах, што завше ся журив про оборону рідноі Руской землі од ворога, прикрашав і зміцнював Киів.

Не выпадково 882 р. князь Олег назвав Киів «матерю городов рускых»: місто было не лем головным, а і найдавнішым в Рускій землі. В остатнім десятилітю вчены встановили, же Киів выник при кінци V ст. нашоі ери, задовго до появы іншых міст на Руси. Він быв столицьом могучого східнословянского племінного союзу полян, якому належало чільне місце в започаткуваню Давньоруской держави — Киівской Руси. Як свідчат остатны досліджыня істориків, Киівска Русь выникла в часі VІІІ—ІХ ст.

На перших часах Киів быв навеличком фортецьом зі жменьком населіня і нечисленном залогом. За неглибокыма ровами і невысокыми валами были притулены купкы непоказных деревяных хыж і напівземлянок. Лем в Х ст. місто ся розрастат, починат ся будування камяных палаців і храмів. Археологам пощастыло розкопати остаткы розкішного палацу князя Ігоря і єго жены Ольгы, прикрашеного мармуровыма колонами і розмалюваного фресками.

При кінци того самого Х ст. Володимир Святославич будує першый киівскый дітинец, што знаный в історіі під назвом «Міста Володимира». За єго могутними валами, на котрых височіли дубовы стіны, будували ся все новы і новы палацы і церкви. Перед збудованом при кінци Х ст. розкішно оздобленом Десятинном церквйом розкынена была головна і урочыста площа Києва, котру князь прикрасив бронзовыма скульптурами, посеред них была і четвірка коней.

В Києві княжыв великый князь, што правыв державом за помочом посадників, котры перебывали в великих містах Руской землі: Новгороді і Чернигові, Суздалі і Полоцку, Володимирі — Волинском і Білоозері. Киівському князеви підкоряли ся вшыткы иншы князі, члены єго родины. Так было заведено при Володимирі, і тот порядок утримав ся і за його наступників.

Зеніта свого розквіту Киів досяг за сына Володимира — Ярослава Мудрого. Він князювов на Руси од 1019 до 1054. В тоты рокы обнесена укріпленями площа міста зросла у сім разів. Велетенскы валы «міста Ярослава» не мали собі рівных у Киівскій Руси. В них было прорізано кілька воріт, головны я якых называли ся Золотыма — певно зато, же правили парадным вїздом до міста, а на іх склепінях стояла церков Благовіщеня з золотом баньом. У Ярославовы часы в Києві было збудовано дуже монументальных будов. Окрасом міста і цілой державы быв Софійскый собор — величезна будова з бездоганныма пропорціями, розмальована яскравыма фресками і щедро оздоблена сяючыма, так якбы сонце, мозаіками.

Киів быв першым на Руси культурным центром. У місті были школы, вивчали ся наукы, робили многочысленны бібліотекы, ту быв написаный головный рускый літопис (спочатку Найдавніший, потім «Повість временных літ» і Киівський звід), створювали ся іншы памятны красного письменства, перепысували ся і прикрашувалися книжкы.

У вшыткых галузях мистецтва і художного ремесла киівскы майстры вели перед. Выробы киівскых малярів і ремісників розходили ся по всіх землях Руси, были шыроко знаны за єі границями. Иде ся ту о образах і речах з перегородчастима емалями, сканню, зерню і черню, коралі і крыжыки, прясла і замки. Без перебільшыня можна повісти, же Киів быв своєрідном академійом для майстрів з іншых міст і земель Давньой Руси. Недармо побываты в Києві была заповітна мрія каждого руского чловека.

На вулицях і площах найдавнішого східнословянского міста завше вырував многомовный людскый натовп. На Киівскім торгу можна было увидіти «гостий» (купцов) з Візантиі і Італиі, Угорщыны і Польщы, Чехіі і Персні, краін Арабского Сходу. Натоміст киівскы торговы люде часто гостювалы в «заморскых» землях. Іх стрічали у Константинополі і Буді, Кракові і Регензбурзі, Булгарі і Дамаску.

Могутніст і высокый міжнародный авторитет Давньоруской державы змушали можновладців многых держав Європы прагнути поріднити ся з родыном Ярослава. Киівска Русь была поєднана династичныма звязками з Візантійом і Германійом, Польщом і Угорщыном, Норвегійом і Англійом. Спомненый нами Володимир Мономах, наприклад, быв сыном улюбленого сына Ярослава Мудрого Всеволода і візантійской царівны Анны. Сам Мономах быв ожененый на англійскій принцесі Гіті і выдав дочку Марію за сына візантійского імператора Діогена — Лева.

Навет коли в 30-х роках ХѴІІ ст. Давня Русь порынат у вир феодальной роздроблености і єй державна єдніст ся порушує, Киів зостає вштыкыма вызнаним ей центром. Як і давніше, утвердити ся в Києві было вінцем жычень каждого руского князя. Тото красномовні описав північнорускый літописець у середині ХІІ ст. : «І хто не полюбит киівского княжіня, оскількы вся чест, і слава, і велич, і голова вштыкым землям руским — Киів!»




[BACK]