До кума Костя за потоком
Злодіі ся достали,
Што могли, вшытко вкрали,
А Костьо заспал як нароком.
Вчера ляг спати
Газда богатый,
За одну ночку
Вшытко он стратил.
Што ту тепер робити?
Хибаль ити на дзяды?
Ту жена, дробны діти.
Неє ниякой рады.
Сів на лавку і думав.
«Порадити ся піду
Брата, свата і кума.
Най порядят на біду».
I обышов всіх рідных;
Шнагрів, кумів і сватів,
Вшытки радят як можут.
Чого треба ся яти.
|
«Сам єс сой винен, чловече, —
Кум Гнат Гавран так му рече. —
Не треба было повідати
Вшытким людям, жес богатий».
Зас кум Васко мі повідат:
«Кто багатий, того знати.
Злодіі бы красти нешли,
Як бы в окнах были краты».
«І желізны краты на нич, —
Повіл слово сват Мацканич, —
Як пса неє коло хати,
Не поможут жадны краты.
Моя сучка ма щенята,
Дам с охотом ідно мале,
Тых мі не жаль, бо для свата,
Для родины і так дале».
Так му каждый добре радив,
Аж Костьови ся знудило.
Штож, кед нихто му не поміг
Ани грошом, ани ділом.
|
