МГР. Е. ЯНОВИЦКАЯ-ГАЛЬЧАК
Под такым заглавием в “Posener Bienenwirt” подає доктор медицины Кох из Наугейму (Германия) прекрасну статью, с котром небезинтересно буде нам познакомитися в загальных чертах.
С помощью артерий (кровоноскых сосудов) кровь оплыват по цілом тілі чоловіка, а потом, яко зужита вертат знова до сердця. Єсли заведе нас сердце в свойом обовязку, мусит гинути ціле тіло, понеже до житья потреба, штобы всі коморкы тіла были заосмотрены в кровь. Легко зато познати, як важном для житья человіка єст робота сердца. Незмордовано бье оно каждой секунды, штобы удержати належитый стан числа крови, штобы ани на хвилю через ціле житье не завести покладаной в нем надіи. Подивляти треба великий труд сердца. В протягу єдной минуты пропускає оно пересічно около 40 літров крови, што в єдну годину робит 250 літров, в 24 годины 6,000 літров, а протягом цілого року перешло 2 миллионы літров. Видно с того ясно, яку велику задачу має выполнити сердце человіка в протягу цілого житья.
Штобы зрозуміти, откаль черпат сердце силу до выконания свойого труда, мусиме заглянути трошкы глубше. При той способности переконамеся ровнож, яку вартость и значение для нас посідат мед.
Загально відомо, што головны складникы меду вытворюют ростины и выділяют их в формі нектару и медовой росы на цвітах и листях.
В єстестві своим сут то ріжны роды цукру, збираны пчолами, громаджены в медовом мішочку и принесены до улья. В результаті окончательной роботы пчолы, получатся мед. Єст то не што иншого, як нектар, котрый перешол уже через органы травления пчолы, котры то органы сут в можности выділити из покорму цукер так, што в меді єст уж лем цукер гроновый и овочевый.
Мед складатся в переважной части, бо в 75% из цукру гронового и овочового. Сут то найбольше одностайны-поєдинчы сорты цукру, якы не потребуют больше подпадати под процессы травления. Вслідствие свойой простоты кровь може тот цукер приняти уж из жолудка и найпростійшом дорогом зложити його в печенці-утробі. Така простота має велике значение не лем для процессу травления, але и под взглядом ощадности часу, в противоположность до уживаного нами цукру з бураков, котрый єст продуктом дуже скомпликованым.
Кромі того, мед посідат гдеякы соли, из котрых для нас мают важне значение передовсім фосфор, вапно и желізо. Фосфор облегчат працу мускулов, а можна його поровнати зо смаром в моторі. Велике значение вапна для серпового мускула знає каждый лікар. Єсли бы, напримір, из покорму для сердця в штучный способ усунути вапно, удары сердця были бы слабшы, по доданью вапна сердце наберат знов потребной силы. Желізо, наконец, одограє дуже важну ролю, яко конечна складова часть крови, находящася в червеных кульочках крови и допроваджуюча до комірок потребны квасы.
Мед позостає, яко паливо для мотора-сердця, в поровнанию с иншыми паливами.
Міром вартости єст в том случаю єдиница тепла — кальория.
И так: свіжы ярины и овочы мают 20-50 кальорий тепла, молоко — 60 кал., худе мясо — 100 к., яйця — 150 к., хліб — 250 к. В поровнанию с ними мед, яко найбогатше в цукор средство поживы має найвысшу вартость, бо аж 300 кальорий. В том взгляді перевысшат його лем вуджене, взглядно сушене мясо, котре має 450 кальорий. Найвысшу вартость под взглядом числа кальорий має вепровый смалец, бо аж 900 кальорий. Єднако смалец в нашой географичной широті можна уживати лем в ограниченой сколькости; кромі того под взглядом травления вымагат он дуже много.
Як бы дополняючи д-ра Коха, пише Зайсс: До найважнійшых и найчиннійшых мяснів в нащом тілі належит сердце. Натуральном и конечном річом єст, штобы отповідно отдживляти того великого роботника. А таком поживом для него являтся мед.
При звапнению кровоносных сосудов-жил (склерозі), а также ослабленом сердци, лікаре приписуют стало мед. Не можна меду поровнувати с цукром, котрый дразнит жолудок, што вызыват збольшене выділение с тіла вапна, а сердце потребує 7 разы больше вапна, як каждый инший мясень.
И длятого то мед єст жерелом силы организма, єст неоціненым средством, так для всіх спортовцов, як и для тяжко працуючых, а также для всіх умственных роботников, понеже в меді єст велика сила успокоювания нервов.
По всім высшесказанном видиме, што мед зо взгляду на свои прикметы, єст незаступным и єдиным натуральным покормом для нашого сердця и нервов.
МЕД, ЯКО СРЕДСТВО ЛІЧЕНИЯ
ДЛЯ АНЕМИЧНЫХ И СЛАБЫХ ДІТЕЙ
Штораз больше звертатся увагу на мед, яко дешеве лікарство для анемичных дітей.
Єдна из женщин лікарок в Швайцарии, д-р Павлина Емрих, оголосила в 1923 року ряд цєкавых выслідов из досвідчений над кормлением медом исхудавшых и анемичных дітей. Досвідчения роблено в Швайцарии в Адмен на высоті 900 метров над уровньом моря.
На початку лічения малы пациенты получали 2 разы денно ложочку меду, роспущеного в горнятку теплого молока, постепенно сколькость меду побольшали, аж до 2 столовых ложок денно.
Всі діти в протягу цілого року лічены медом, выказали скоре побольшениеся в крови гемогльобины, чого не выказали діти, котры не іли меду. Гемогльобина, т. є. червены тілка крови доставляют для крови кислород с воздуха. Число червеных тіл находячыхся в крови оцінюєся краском нормально здоровой крови, а выражатся цифром 75-80. Кажду дітину бадали лікаре докладно 2 разы на тыждень в ціли означения присутствия гемогльобины в крови. Вік дітей и условия домашнього быта были приблизительно єднаковы. Діти поділены были на дві группы — єдка из них доставала мед, а друга ніт.
Цєкаво, што тут зауважено: діти, котры не получали меду, при том самом отживлению, прибывали на вазі в тот час, коли діти кормлены медом на вазі не прибывали, за то посідали больше гемогльобины в крови.
Высліды доказали, што по 6 тыжднях пробы кажда дітина, полупавша мед, осягнула в цілости, або в приближению нормальный стан гемогльобины.
В житью человіка быват так, што организм сам найлучше отчуват, што для него єст здорове и то любит, а што нездорове, шкодливе, того он не любит, або совсім избігат.
Так єст видно и с дітьми. Знаєме, што малы діти дуже любят солодичы. Потребує того их молодый организм, зато их до солодичей тягне. Тоту жажду их часто заспокоюют цукеркы, звычайно даякий жидовский фальсификат, в котром много краповин и Бог знає чого, але цукру правдивого дуже мало. Зато они дуже дешевы.
Ци не лучше было бы дати такой дітині кусник хліба з медом, оно и пальчикы облизало бы и сыте довше было бы, бо мед, як извістно, дуже сытый, а молодый организм не затрувался бы незнаными нам складниками цукорков, котры страшно нищат зубы.
Кто має діти най о том подумат, што “mens sana in corpore sane” т. є. “в здоровом тілі, здорова душа”.
Цукер вплывал бы дуже корыстно на молодый организм, єсли бы не хемична. переробка бурака, вслідствие чого продукт тот тратит безсловно потребны для организму вапно и желізо, а в додатку єст занечишенный ріжными позосталостями. Мед посідат 6-7% вапна и 1-2% желіза.
Проф. др. Бунге пише: мала сколькость вапна, соли и желіза єст особливо небеспечна в розвиваючомся организмі дітей, бо молодый организм потребує тых додатков для розросту своих тканок и органов.
Длятого, єсли діти домагаются цукру, слідує им давати правдивый пчольный мед, котрый усуват злы стороны цукру. Кто має діти повинен дбати о то, штобы они были здоровы, а то достигатся при споживанню меду. Цукер, а особенно цукеркы сут тяжко стравны, а жолудок мусит при том тяжко працувати, бо длятого, штобы стравити цукер, мусит жолудок своим квасом и теплом перемінити його в цукор гроновый и овочевый и лем тогды може цукор быти принятым нашым организмом. Зато то такы народы, як французы, німці, швайцарці, англичане и иншы уживают меду вмісто цукру, даючи медови совсім свідоме першенство.
Поза достоинствами, якы має цукер, котры отживає и кріпит людей, выкликує цукер в организмі великы шкоды, псує зубы, жолудок, а в дальших послідствиях вытворює иншы хвороты и долеглости.
Др. Швайцер пище: завдякы постоянному споживанню меду, набирає дітина в чудесный способ житьовых сил, взмагаєся у ней вытревалость, а нервы стаются стальовы. Зато повинны мы спроваджувати мед до нашых хат, яко штоденне средство поживы. Але и старшы най не забывают о нім и най памятают, што мед, яко идеально стравный, можут уживати навет тоты люде тяжко хворы, в хворотах жолудка, на недокровность, сухоты, сердце, нервы, ныркы и т. п.
Наконец мед добрі ділає при ослаблениях вслідствие старости, або в хворотах хроничных. На закончение подаме слова знаного ученого д-ра Шенфельда, директора досвідчальной пчолярской станции в Чехословакии: “Єсли бы люде знали, сколько поживных и лічебных складников єст в меді, то мед стал бы ся складовом частином потрав в каждой родині. Мед треба споживати постепенно, але стало. Штоденне спожитье меду продолжує житье.”
|